При установці систем відеоспостереження дуже важлива якість сигналу, що передається, і пропускна здатність лінії зв’язку. Тому фахівці обирають монтаж волоконно-оптичного кабелю серед інших кабельних систем. Він відрізняється значно більшою довжиною без додаткового посилення, високою надійністю і захищеністю від електромагнітних перешкод. Всі ці характеристики зробили оптичні лінії набагато більш затребуваними в монтажі кабельних систем зв’язку.
Монтаж оптичного кабелю трудомісткий процес. Якщо ми говоримо про систему відеоспостереження, в першу роль важлива пропускна здатність кабелю (кількість інформації, що передається в одиницю часу), яка впливає на якість зображення. Річ у тому, що і пайка оптоволоконного кабелю, і монтаж, і навіть проектування волоконно-оптичних ліній зв’язку вимагають високої кваліфікації і досвіду від фахівця. Все це визначає вартість зварювання оптоволокна і інших робіт з прокладання оптоволоконного кабелю.
Щоб всі роботи були виконані на вищому рівні, бажано розуміти базові поняття в монтажі оптоволокна. Так вам буде легше оцінити експертність потенційних підрядників і бути впевненими в якості виконаної роботи.
Волоконно-оптична лінія зв’язку
ВОЛЗ розшифровується як «волоконно-оптичні лінії зв’язку» і має на увазі технологію прокладки оптоволоконного кабелю, призначеного для перенесення інформації в оптичному діапазоні. На даний момент вважається найсучаснішим видом передачі даних.
В основі ВОЛЗ – технологія волоконної оптики, яка використовує світло як носій інформації, а тип сигналу, що передається, не має значення (може бути цифровим або аналоговим). За рахунок конструкції скловолокна і його прозорості, сигнал може швидко проходити великі відстані.
Кабель складається з тонкого скловолокна (приблизно 1-10 мкм в діаметрі) і внутрішньої ізоляції (скло або пластик). Передача сигналу відбувається за принципом повного внутрішнього відбиття світла від кордону двох речовин з різними коефіцієнтами заломлення. Іноді у оптоволокна може бути металеве обплетення. По суті тут не потрібне якесь екранування від зовнішніх електромагнітних перешкод, але як метод механічного захисту від зовнішнього середовища його іноді використовують.
Оптоволоконні кабелі бувають декількох типів:
Багатомодовий(коштує дешевше, але має гіршу якість). За рахунок почергового досягнення приймача спотворюється форма сигналу. З цієї причини він застосовується для систем з невеликою протяжністю (до 1 км). Перевага такого варіанта – низька вартість, звичайний світлодіод, який збільшує термін служби приймача. Якщо говорити про затримку сигналу, то вона приблизно аналогічна електричним шнурам. Тому багатомодовий кабель більш поширений і доступний.
Одномодовий(коштує дорожче, володіє більш високою якістю). Якщо потрібно встановити зв’язок на великих відстанях аж до сотні кілометрів, доведеться купити одномодовий кабель. У такому випадку всі промені досягають приймач одночасно, а значить сигнал практично не спотворюється. Його головні переваги – незначна дисперсія, передача даних на значних відстанях.
Чому в пріоритеті монтаж оптоволоконного кабелю?
Перше, що потрібно знати – оптоволокно дорожче інших матеріалів. Прокладати його складніше, тому що така робота вимагає і кваліфікації, і дорогого устаткування. Але за якістю оптоволоконний кабель набагато краще мідних і тим більше обміднення (алюміній з мідним покриттям). Дійсно, волоконно-оптичні лінії зв’язку мають велику кількість переваг в порівнянні з іншими способами передачі інформації. До найбільш важливих можна віднести такі характеристики:
Високий захист від перешкод, тому що світло як носій сигналу повністю залишається всередині оптоволоконного кабелю і не провокує зовнішніх електромагнітних випромінювань;
Захищеність і секретність інформації, що передається, що особливо важливо для відеоспостереження (підключитися до такого кабелю можна тільки при порушенні його цілісності);
Потенційна смуга пропускання досягає 1012 Гц, а значить це набагато більше електричних мереж;
Висока пожежна безпека, якщо змінюються хіміко-фізичні параметри середовища.
Звичайно, оптоволокно не ідеальне і має свої недоліки. Проблема #1 – складний монтаж. Від майстра потрібно мікронна точність, вміння працювати з дорогим обладнанням (наприклад, для створення відколу, від точності якого залежить загасання в роз’ємі). Ще ряд недоліків – менша гнучкість і міцність, ніж у електричного кабелю, а також чутливість до іонізуючих випромінювань, перепадів температур, механічних впливів. Тому зараз виробники стали пропонувати клієнтам оптоволокно з оболонкою зі стійкого скла.
Монтаж оптоволоконного кабелю:
1 Проектування волоконно-оптичних ліній зв’язку. Фахівцю необхідно особисто побувати на об’єкті, уточнити всі важливі дані, узгодити метод протягання оптоволоконного кабелю з клієнтом. Не обійтися без розробки і супроводу проектної документації.
2 Прокладення оптоволоконного кабелю. Це найдовший і відповідальний процес, який починається з підготовки. Для роботи знадобляться спеціальні інструменти:
2.1 сколювач – пристрій, який призначений для отримання плоскої і перпендикулярної оптоволокну поверхні відколу. Для цього його протирають спиртом, фіксують в апараті, а ніж в обладнанні робить на кабелі мікроскопічний надріз і за рахунок невеликих зусиль він розколюється в потрібному місці.
2.2 зварювальний апарат – пристрій, завдання якого лежить в зрощуванні оптоволокна. Його виконують особливо часто при великій протяжності лінії зв’язку або якщо кабель складається з декількох відрізків. Для цього сколені волокна фіксуються, потім зварювальний апарат подає короткий розряд на кінці оптоволокна, щоб позбутися від пилу. Після цього пристрій зводить волокна для зварювання оптичного кабелю по трьох координатах з наростаючою точністю. Останнє завдання зварювального апарату – оцінити якість роботи на міцність, загасання. Далі майстер дістає оптоволокно і муфту, щоб закрити місце зварювання, а після кладе все в піч для усадки і по закінченню потрібного часу чекає до повного охолодження.
2.3 оптична муфта або крос, призначені для з’єднання оптичного кабелю і підключення до нього потрібного обладнання;
2.4 спирт і серветки для очищення;
2.5 стриппер, якщо потрібно зачистити оптоволокно.
3 Тестування. Попередній контроль після монтажу оптоволоконного кабелю допомагає попередити недоліки і вчасно їх виправити, а значить гарантує правильну роботу обладнання. Для тестування потрібні спеціальні контрольно-вимірювальні прилади:
3.1 візуальний дефектоскоп (його завдання – виявити зовнішні пошкодження в оптоволокні і програмних засобах зв’язку, визначити якість пайки оптичного кабелю);
3.2 оптичний рефлектометр (здатний визначити причини несправності і надати всю інформацію про лінії зв’язку).
3.3 прилад для оптоволоконного трасування (визначає наявність сигналу);
3.4 вимірювачі оптичної потужності (необхідний для налаштування рівня лазерного випромінювання обладнання, перевірки потужності на окремих ділянках мережі);
3.5 аналізатори оптичного спектра (допомагають в налаштуванні і оптимізації систем передачі даних);
3.6 визначники обривів оптоволокна, детектори випромінювання та інші пристрої.
Якщо ви займаєтеся протяжкою оптоволоконного кабелю самостійно, тоді пам’ятайте про заходи безпеки. Важливо дотримуватися встановлених правил під час зварювання оптоволоконного кабелю і його монтажу: працювати чистими руками в приміщенні з низькому вмістом пилу, не торкатися до очищеного оптичного волокна пальцями. Небезпеку можуть представляти навіть маленькі сколені частини оптоволокна: якщо потраплять під шкіру – будуть скалкою, а при спробі дістати – почнуть кришитися; якщо потраплять в їжу або воду – є ризик пошкодити стінки стравоходу або кишечника. Обов’язково підготуйте ємність для залишків оптоволокна і збирайте їх туди.
Comments