Розмарин

Висота дорослої рослини -  50-100 см.
Форма листя -  супротивне, лінійне, злегка опушене, шкірясте, тонке (схоже на голки до 1,5 см завдовжки)
Колір листя -  зверху сторони темно-зелене, знизу сіре
Колір квітки -  блакитний
Період цвітіння -  Квітень-Травень
Плоди - округлі яйцеподібні, у вигляді гладенького горішка, бурого кольору, 1,5-2мм
Аромат -  хвойний
Освітлення -  сонячне
Грунт -  дренований, сухий грунт
Вологість грунту -  розмарин досить посухостійкий, але в спеку потребує помірного поливу, не витримує закисання ґрунту
Застосування: У свіжому вигляді використовують верхівки однорічних пагонів із квітками та листям – їх додають до супів, м'ясних страв, страв з капусти, бобових і баклажанів. 
 
 
 
 
 Назва рослини походить від латинського слова rosmarinus — «морська роса». Ліричну назву кущ отримав ще до н. е. стародавні греки описували кущі, що ростуть на узбережжі в бризках морської піни. Розмарин застосовували як омолоджувальний засіб і лікували його відваром розлади сну і пам'яті. Один зі старих рецептів — покласти кілька гілочок розмарину у вино, нагріти і дати випити хворому. Така подоба глінтвейну функціонує як стимулятор роботи мозку.
 
 У Стародавній Греції, Римі, Єгипті і пізніше в Європі розмарин символізував смерть. У Стародавній Греції вінок з квітів розмарину клали на могилу, родичам покійного дарували розмаринові гілки. Єгиптяни клали в руку небіжчика гілку розмарину — вважалося, що її аромат прикрасить подорож у країну мертвих.
 
 В Елладі розмарин присвячували богині любові Афродіті, а в Середньовіччя гілочки рослини дарували молодятам під час одруження і прикрашали ними житло в свята.
 
  Існує багато сортів розмарину як кулінарних, так і декоративних, крім того, спеціальних — для отримання ефірної олії, яку використовують в парфумерії. Листя, квітки і молоді пагони застосовуються в лікеро-горілчаній та хлібопекарській галузях промисловості.
 
 Віддавна розмарин використовують як лікарську рослину. Препарати з нього покращують пам'ять, дезінфікують повітря та протидіють молі, розмарин використовувався як збуджувальний засіб, завдяки подразнюючим властивостям камфори, яка міститься в його олії. Крім того, він сприяє виділенню шлункового соку та покращує діяльність шлунку та кишківника. Розмарин має терпкуватий, злегка гіркуватий смак, з приємним хвойним, камфорним запахом, що робить його дуже популярною приправою.
 
 Найбільшого поширення вона набула в країнах Середземномор'я, особливо Італії та Франції, менше — в Греції. Як спеції використовують тоненькі, схожі на голочки хвої листочки, свіжі чи сушені. Найбільший вміст ароматичних компонентів — під час цвітіння. Розмарин використовують в кулінарії як прянощі для приготування різноманітних страв з риби та м'яса, в невеликій кількості вони додаються до овочевих супів і страв, в салати, м'ясні фарші, до смаженої птиці. Надають приємного смаку м'яким сирам, картоплі, грибам, капусті та маринадам. Ним посипають італійську випічку. Розмарин належить до складу «суміші прованських трав».
 
 Саджанці гинуть при мінусових температурах, тому вирощувати розмарин у відкритому грунті можливо тільки на півдні. У центральних і північних районах України його культивують як контейнерну культуру.
 
 При поганому провітрюванні і перезволоженні може вражатися борошнистою росою (білий наліт на листі), в такому випадку слід обприскати кущ розчином фунгіцида.